У травні 2020 року виповнюється 75 річниця Перемоги над нацизмом у Європі та 75 річниця завершення Другої світової війни.
Сьогодні, 8 травня - День пам'яті і примирення, та завтра, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, ми хочемо згадати імена героїв, котрі наблизили цю перемогу, а також гідно вшанувати памʼять тих, хто став жертвою найбільшого в історії людства війського конфлікту.
Святкування цього року припадає на час дії карантинних заходів. Наші погляди прикуті лише до екранів гаджетів та моніторів лептопів, тож, ми просимо знайти декілька хвилин вашої уваги та почитати про подвиг артистів нашого театру, котрі до 1941 року боролися зі злом лише на сцені у виставах, а згодом були вимушені подивитися злу та пеклу в очі.
Історії ветеранів нашого театру, які пішли з життя не так давно, які пережили нелюдські випробування. Історії Діни Миронівни Пронічевої (1911-1977) та Аркадія Мойсейовича Буряковського (1920-1999).
Діна Пронічева - актриса театру, яка мужньо пережила та врятувалася від кривавої розправи у Бабиному Яру у вересні 1941 року. Після смертельних випробувань повернулася додому, але у 1942 році була знову заарештована гестапо та увʼязнена у Лукʼянівській вʼязниці. Рятуючись від переслідувань, змінювала місця перебування, вимушена була перебувати у розлуці з дітьми (донькою та сином). Лише 1944 році знайшла їх у різних дитячих будинках Києва. По завершенню війни виступила свідком у Київському процесі над катами Бабиного Яру. У 1960-х роках, поборовши страх, погодилася взяти участь у Дармштадському процесі у Німеччині проти карателів, що брали участь у розстрілах мирного населення під час війни. Пані Діна не любила згадувати та говорити про події вересня 1941 року, однак, брала участь у заходах вшанування памʼяті тих, хто загинув у Бабиному Яру, підтримувала звʼязок з колишніми вʼязнями Сирецького концтабору. Померла Діна Миронівна у 1977 році, до останнього грала на сцені театру ляльок та продовжувала дарувати дітям добрі казки.
Аркадій Буряковський - заслужений артист УРСР. Одразу по завершенню навчання у Київському інституті театрального мистецтва став солдатом та брав участь у партизанському русі під керівництвом видатного Олексія Федорова. По завершенню війни у 1946 році поступив на службу, але уже творчу, до Київського театру ляльок. Зіграв безліч ролей у виставах для дітей та для дорослих. Його найвідоміші сценічні образи Творець («Божественна комедія» І. Штока), Кац, Імператор, майор фон Остен, д-р Ґрюнштейн («Йосиф Швейк проти Франца-Йосифа» В. Костянтинова та Б. Рацера за Я. Гашеком), Зевс («Енеїда» В. Грипича за І. Котляревським), Голова («Майська ніч» М. Старицького за М. Гоголем), Інквізитор («Любов, любов» В. Маслова за «Декамероном» Дж. Бокаччо). Щороку у травні Аркадій Мойсейович зустрічався з бойовими товаришами та радів перемозі разом з ними, переповідаючи фронтові історії, згадуючи загиблих друзів.
Колектив театру пам'ятає про подвиг своїх колег та вшановує подвиг Українського народу у бротьбі проти нацизму.
