Кайдашева семья

"В нашого Омелька невеличка сімейка: тільки він та вона, старий та стара, та два парубки вусаті, та два хлопці чубаті, та дві ляльці в колисці, та дві Христі в намисті". Майже кожному українцю з самого дитинства відома ця народна приказка.

А у нашого Омелька сім'я Кайдашева. І всього у цій родині вдосталь: і щастя, і сліз, і сварок, і суперечок, і відчаю, і радощів, і надії, і віри. Віри в те, що нарешті настане мир і злагода у родині та у душі кожного з її членів. Можна сказати лиш одне, чого ж тільки не буває у сім'ї. Ця вистава - дзеркало для кожної родини.

Чи не бувало з вами, що найрідніша людина у світі стає для вас ненависною та нестерпною. І найбільшою помилкою в цей момент є погодитися з цим почуттям. Напраду важко зупинитися, зупинити самого себе та схаменутися, відвернути цю невтримну силу руйнації, яка насувається на вас та вашу родину. Занапастити швидко. Зупинитися мудро. Врятувати легко, якщо своєчасно.

Для режисера вистави Ігоря Федірка ця робота є живою. Він дихає нею вже не один рік. Це не чергова тривіальна вистава за соціально-побутовою повістю видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького з її стандартним натуралістичним оформленням. Це жива історія, повна та нестримна. Головний герой цієї історії - родина.

Родина народжується не тут, на землі, навіть не в церкві, вона народжена та благословенна Богом. А ще більше благословення - це народження дитини. Тоді це і є повноцінна СІМ'Я.

Тема родини раніше чи пізніше стає важливою для кожного. Вона не є важливою тільки для родини Кайдашів, але це тільки поки що.